Доклад Харьковской городской правозащитной организации Альянс “Квириты”, юридической комиссии при областной общественной организации “Трудовая Харьковщина” о правах человека в 2008 году

Скачать 5.98 Mb.

Название	Доклад Харьковской городской правозащитной организации Альянс “Квириты”, юридической комиссии при областной общественной организации “Трудовая Харьковщина” о правах человека в 2008 году
страница	6/50
Тип	Доклад

rykovodstvo.ru > Руководство эксплуатация > Доклад

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 50

23.03.2007 була надана відповідь на запит Карачевцева Я.М. на ім*я Бабаєва В.М., яка є неповною.

17.05.2007 була надана відповідь на скаргу Карачевцева Я.М. на ім*я Авакова А.Б., яка є неповною.

недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважавє встановленими, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення в порядку п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС
В абзаці № 25 суд першої інстанції голослівно встановлює, що “Під час розгляду справи було встановлено, що на всі звернення Карачевцева Я.М.. відповідачами були надані відповіді в межах їх компетенції, тому суд вважає, що права позивача на отримання інформації відповідачами не порушені”. Зазначена обставина не доведена мотивованою частиною рішення суду і не встановлена судом, так як суд не досліджує позовні вимоги Карачевцева Я.М., не наводить обставин і доказів позову і не викладає мотивів, якими він повинен встановити хибність аргументів позову. Суд тільки вибірково цитує переписку Карачевцева Я.М. і відповіді на його звернення, а також цитує окремі положення де-яких нормативно-правових актів України. Зазначені дії суд виконує у відірваності від вимог позову, обставин та фактів, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, в зв*язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, так як суд не довів обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважавє встановленими.

В абзаці № 26 суд першої інстанції голослівно встановлює, що “Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно - правових відносин. При цьому, захисту підлягає не будь - який , а правовий інтерес”, при цьому суд не посилається на норми права, що є порушенням пункту 3 частини1 статті 163 КАС, так як суд не вказує положення закону, яким він керувався. Суд також порушив статті 6, 19 Конституції України, так як діяв (встановлював обставини) не на підставі закону. Суд також протирічить сам собі, так як він відкрив провадження по справі, про що є ухвала, тобто суд з одного боку вважає, що справа підсудня адміністративному суду, а з іншого боку в поставнові суд намагається довести, що начебто позов не підсудній, так як начебто позивач не захищає правовий інтерес, при цьому суд першої інстанції нехтує положення пункту 1 частини статті 17 КАС, згідно з якою, “компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб … із суб*єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень…, дій чи бездіяльності”. В зв*язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, так як суд не довів обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважавє встановленими.

В абзаці № 27 суд першої інстанції голослівно встановлює, що “Відповідно до Рішення Конституційного Суду Укр'аїни від 1 грудня 2004 року за № 18-рп / 2004 ( про охоронюваний законом інтерес) розкрито поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно -смисловому зв'язку з поняттям "права» як прагнення до користування конкретним матеріальним та / або нематеріальним благом як зумовлений у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам”. Але зазначене рішення Конституційного Суду України стосується роз*яснення терміну охоронюваний законом інтерес для акціонерних товариств і для Цивільного процесуального Кодексу Ураїни, таким чином, зазначена обставина, якою суд обгрунтовує необхідність відмови у позові, не стосується предмету позову, так як позивач не є акціонерним товариством, а є фізичною особою, і провадження по справі відбувається в порядку КАС, а не в порядку Цивільного процесуального Кодексу Ураїни. В зв*язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, так як суд не довів обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважавє встановленими.

В абзаці № 28 суд першої інстанції голослівно встановлює, що “Позивачем не надано доказів того, що дії заступника голови Харківської обласної державної адміністрації - Бабаева В.М. щодо направлення листа від 20 12 2006 року за вих. № 01 -59 / 6574 на адресу Харківського міського голови, а також розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації - Авакова А.Б. від 12 10 2006 року № 523 щодо створення організаційного комітету з підготовки та проведення в області заходів щодо вшанування та увічнення пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій порушують права, свободи та інтереси позивача”, так як суд не наводить перелік доказів із позову і не викладає свої мотиви, виходячи із яких він вважає, що права, свободи та інтереси позивача не порушені. Апелянт звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що позивач обгрунтовував свій інтерес у тому, що Бабаєв В.М. та Аваков А.Б. своїми діями порушили статтю 7 Закону Украини "Про основи національної безпеки України”, яка встановлює, що загрозою національної безпеки є "намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації". Так, Бабаєв В.М. поширив недостовірну інформацію про те, що видатні особи причетні до кримінально каранного діяння – геноциду 1932 – 1933 років, а Аваков А.Б. бажає увічнювати у пам*яті жителів області факт недоведенної та брехливої події – голодомору 1932 – 1933 років. Тобто в обох випадках ці посадові особи маніпулюють суспільною свідомістю та порушують інтерес позивача на проживання в суспільстві, в якому не маніпулюють свідомістю та не поширюють неправдиву інформацію, та порушують інтерес позивача на проживання в області, в якій державні службовці не порушують Закони України. Суд також протирічить сам собі, так як він відкрив провадження по справі, про що є ухвала, тобто суд з одного боку вважає, що справа підсудня адміністративному суду, а з іншого боку в поставнові суд намагається довести, що начебто позов не підсудній. В зв*язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, так як суд не довів обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважавє встановленими.

В абзаці № 29 суд першої інстанції голослівно встановлює, що “Суд вважає, що дії відповідачів щодо направлення листа від 20 12 2006 року за вих. № 01 -59 / 6574 на адресу Харківського міського голови, а також розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації - Авакова А.Б. від 12 10 2006 року № 523 щодо створення організаційного комітету з підготовки та проведення в області заходів щодо вшанування та увічнення пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій були здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку”. При цьому суд не вказує мотиви, виходячи із яких він вважає доведеними вищевказані обставни. В зв*язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, так як суд не довів обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважавє встановленими. Зазначена обставина не відповідає дійсності.

В абзаці № 30 суд першої інстанції голослівно встановлює, що “Нормами Кодексу адміністративного судочинства України не визначений спосіб захисту прав, свобод та інтересів, як встановлення фактів, що мають юридичне значення”. При цьому суд не вказує на зв*язок цієї обставини до конретних позовних вимог, при цьому апелянт наголошує, що у своїй позовній заяві він не просив встановити факт, що має юридичне значення, в зв*язку з чим рішення суду в цій частині не стосується предмету позову. В зв*язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, так як суд не довів обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважавє встановленими.

Що стосується відмови у задоволенні відшкодуавання моральної шкоди (абзаци № 31 – 33), то єдиною підставою для відмови є на думку суду відсутність доказів щодо наявності безпосереднього причинного зв'язку між діями Харківської обласної державної адміністрації та настанням негативних наслідків у вигляді заподіяної позивачу (на його думку) моральної шкоди. Зазначена обставина не відповідає дійсності. Так Карачевцев Я.М. у позові зазначав, що Бабаєв В.М., Аваков А.Б. порушують законні інтереси позивача, в зв*язку з чим позивач морально стражджає. З точки зору психології між порушенням інтересів особи і настанні негативних наслідків у вигляді моральних страждань існує прямий зв*язок, так як людині природньо стражджати коли порушуються її інтереси. Суд також протиречить сам собі в цій частині, так як з одного боку він прийняв позов Карачевцева Я.М. і не залишив його без руху, що означає той факт, що позов відповідав вимогам сатті 106 КАС, тобто містив докази щодо наявності безпосереднього причинного зв'язку між діями Харківської обласної державної адміністрації та настанням негативних наслідків у вигляді заподіяної позивачу (на його думку) моральної шкоди, а з іншого боку суд першої інстанції у своїй постанові вважає, що позов не містить таких доказів, і позбавляє таким чином позивача надати такі докази суду, чим порушив право позивача подавати докази, визначене пунктом 5 частини 3 статті 49 КАС. В зв*язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, так як суд не довів обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважавє встановленими.
ОБГРУНТУВАННЯ ВИМОГ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

із зазначенням неправильності та неповноти дослідження доказів /п. 5 ч. 3 ст. 187 КАС/
порушення судом вимог ч. 1 ст. 86 КАС щодо оцінювання доказів за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічеому, повному та об*єктивному дослідженні
Судом першої інстанції не були досліджені докази щодо

застосування до спору доказів із Великої Радянської Енциклопедії, що підтверджують непричетність таких осіб як, Ленін В.І., Дзержинський Ф.Е., Орджонікідзе Г.К., Кіров С.М., Калінін М.І., Куйбишев В.В., Менжинський В.Р., Тухачевський М.Н., Гамарник Я.Б., Якір І.Е., Косіор С.В., Постишев П.П., Чубар В.Я., Петровський Г.І., Уборевич І.П., Примаков В.М., Дибенко П.Ю., Ейдеман Р.П., Межлаук В.І., Шліхтер О.Г., Роза - Люксембург, Павлік Морозов, так як ці особи зазначені, як видатні особи історії (які внесли значний внесок у розбудові СРСР та України, зростанню добробуту населення та захисту країни від зовнішніх та внутрішніх ворогів), а не злочинці, при чому Ленін В.І., Дзержинський Ф.Е., Роза - Люксембург, Павлік Морозов вмерли до 1932 року, в зв*язку з чим вони не могли бути безпосередньо причетними до голодомору 1932 – 1933 років.
застосування до спору доказів про те, що відповідач (Аваков А.Б., Бабаєв В.М.) не надали інформації про безпосереднью причетність до підготовки та проведенню голодомору в Україні та Харківській області вищевказаних осіб, що єдиною інформацією про причетність до голодомору є рішення суду у кримінальних справах, яке встановлює вину зазначених осіб, так як на підставі статті 62 Конституції України “Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведен в законому порядку і встановлено обвинувальним вироком суду”. В зв*язку з тим, що відповідачі не спростували докази позивача про непричетність до голодомору вищезазначених осіб і не надали належні докази про їх причетність, позов підлягає задоволенню, так як на підставі частини 2 статті 71 КАС “В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб*єкта владних повноважень обов*язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову”.

ОБГРУНТУВАННЯ ВИМОГ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

викладення заперечень на ухвали суду, які не підлягають апеляційному оскарженню окремо від апеляційної скарги на постанову суду (на підставі частини 2 статті 185 КАС) з проханням скасувати ухвали суду
05.05.2008 Харьковский окружной административный суд вынес определение и отказал в удовлетворении ходатайства апеллянта о приостановлении дела, об обращении в Верховный Суд Украины с просьбой инициировать конституционное производство относительно Закона Украины «О голодоморе 1932 – 1933 годов».

С данным определением апеллянт не согласен, считает его принятым с нарушением норм материального и процессуального права и подлежащим отмене по следующим основаниям:

. Суд правильно установил, что « Відповідно до ч. 5 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.», а также суд правильно установил, что «В обгрунтування клопотання позивач зазначив, що відповідно до Кримінального кодексу України геноцид є кримінально – караним діянням, а відповідно до стю 62 Конституції України особа вважається невинууватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, тобто, Верховна Рада не має права приймати зазначений Закон.», однако сделал ошибочный вывод о том, что «Враховуючи, що суд тільки заслухав пояснення учасників процесу, ще не встановив порядку дослідження доказів та не вивчив матеріали справи, тому не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача щодо звернення до Верховного Суду України з проханням ініціювати конституційне провадження з питань відповідності Закону України “Про голодомор 1932р. – 1933 років в Україні” –Конституції України.»

Ошибочность вывода суда заключается в несоответствии вывода суда обстоятельствам дела, а именно:

Суд установил, в чем конкретно с точки зрения истца заключается несоответствие Закона Украины «О голодоморе 1932 – 1933 годов в Украине» Законам Украины и Конституции Украины. В то же время суд истребовал и получил пояснения ответчиков, которые обосновывают свои возражения на иск законностью Закона Украины «О голодоморе 1932 – 1933 годов в Украине», таким образом у суда должно было появиться сомнение относительно соответствия Конституции Украины данного закона, так как две стороны по делу имеют противоположные мнения об обжалуемом законе. Суд как беспристрастное лицо обязан был вынести определение о направлении данного закона на экспертизу в Конституционный суд для решения вопроса о конституционности. Наличие сомнений подтверждается смыслом слова «Сомнение» которое определяется как: “Сумнів – непевність щодо вірогідності, можливості чого-небудь; брак впевненості в комусь, чомусь”, “впевненість – тверде переконання в чомусь, щодо чогось, віра в кого-, що-небудь” (2, с.1414). То есть при наличии двух различных мнений о конституционности закона твердое убеждение суда в законности закона должно пошатнуться. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 27 КАС (підстави для відводу) суд повинен бути неупередженим, тобто “таким, який не має обманної, негативної, заздалегіть сформованої думки, упередження проти кого-, чого-небудь” (2, с. 783). Окрім того, на підставі частини 1 статті 3 Закону України “Про статус суддів” «Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні». На підставі частини 4 статті 11 КАС «Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з*ясування всіх обставн у справі, у тому чаислі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи». Таким чином суд не повинен бути заздалегіть упередженим, і мати негативну думку стосовно правдивості доводів позивача, і повинен витребувати із Конституційного Суду України докази щодо конституційності закону, яким відповідачи обгрунтовують законність своїх дій. Так як позивач, відповідно до Закону України “Про Конституційний Суд України не є суб*єктом права на звернення до суду стосовно надання висновку щодо конституційності закону, то суд повинен був застосувати частину 3 статті 71 КАС, яким передбачено, що “Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов*язку і витребовує необхідні докази”, і звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України «Про голодомор 1932 – 1933 років в Україні», чого він не зробив. В зв*язку з тим, що суд першої інстанції не виконав свій обов*язок щодо витребування доказів, апелянт просить Апеляційний суд визнати дії суду першої інстанції незаконними і витребувати зазначений доказ.
Суд ошибочно посчитал, что ходатайство заявлено преждевременно. Суд противоречит сам себе в своих выводах, так как, во-первых, суд 1 инст. установил, что для направления дела в Верховный суд должно быть наличие сомнений во время рассмотрения дела. Судебное рассмотение дела, как указывает Глава 3 Кодекса административного судопроизводства Украины начинается с момента открытия судебного заседания, которое состоялось, поэтому выводы суда о том, что ходатойство подлежит рассмотению после установления порядка исследования доказательств и узучения материалов дела не соответсвтуют установленным судом фактам и КАСУ.

26 листопада 2008 року Карачевцев Я.М. повторно звернувся до суду з проханням звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України “Про голодомор 1932 – 1933 років в Україні”. Зазначене клопотання було заявлене на стадії судових дебатів для того, щоб у суда першої інстанції не було підстави відмовляти у задоволенні клопотання на тій підставі, що воно заявлено передчасно. Але суд 26 листопада 2008 року прийняв рішення і відмовив у задоволенні клопотаннях “на тих же самих підставах”. А які ці “тіж саме підстави?”. Це наступні підстави: «Враховуючи, що суд тільки заслухав пояснення учасників процесу, ще не встановив порядку дослідження доказів та не вивчив матеріали справи, тому не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача щодо звернення до Верховного Суду України з проханням ініціювати конституційне провадження з питань відповідності Закону України “Про голодомор 1932р. – 1933 років в Україні” –Конституції України.»

З зазначеним рішенням Карачевцев Я.М. не згоден на підставі вищенаведених у цьому розділі апеляційної скарги міркувань. Окрім того, клопотання було заявлено на стадії дебатів, дебати – це остання стадія судового процесу, таким чином не можна вважати, що клопотання заявлено передчасно. До заявлення клопотання суд заслухав пояснення учасників процесу, встановив порядку дослідження доказів та вивчив матеріали справи, таким чином у своєму рішенні від 26 листопада 2008 року суд першої інстанції сам собі протиречить. В зв*язку з чим позивач повторно заявив клопотання про до Верховного Суду України з проханням ініціювати конституційне провадження з питань відповідності Закону України “Про голодомор 1932р. – 1933 років в Україні” – Конституції України. У своєму клопотанні позивач роз*яснив абсурдність формулювання мотивів ухвали “відмовити з тих же самих підстав”, так як клопотання заявляється на останній стадії процесу судового розгляду справи, але суд повторно виніс рішення, і в мотивувальній частині виклав, що він відмовляє “з тих же самих підстав”. В Зв*язку з чим позивач вважає, що такі дії судді Курило Л.В. є нахабними, в зв*язку з чим Апеляційний суд повинен винести окрему ухвалу стосовно незаконних дій судді Курило Л.В., які полягають у прийнятті неправомірного рішення та допустила вчинок, що порочить звання судді і викликає сумнів у об'єктивності, неупередженості та незалежності судді Курило Л.В.

В связи с чем апелянт считает, что вышеуказанные три определения суда подлежат отмене, с вынесением нового решения о направлении дела в Верховный Суд Украины для инициировании вопроса конституционного производства. Данное требование апеллянт обосновывает следующими утверждениями, фактами, обстоятельствами и доказательствами:

В обосновании необходимости переименования урбанонимов г. Харькова, Н.В. Печерская в своем ответе на запрос Карачевцева Я.Н. указывает, что "Виходячи з того, що голодомор 1932-1933 років в Україні визнано на законодавчому рівні, логічною є потреба змін в топонімічній політиці щодо назв вулиць, площь та інших об"єктів, які продовжують ностити імена осіб, причетних до тих трагічних подій". В обоснование необходимости переименования улиц, площадей и районов В.М. Бабаев также ссылается на Закон Украины "О голодоморе 1932 - 1933 годов в Украине" и утверждает о причастности к голодомору Ленина, Дзержинского и др.

Истец считает, что принимая Закон Украины "О голодоморе 1932 - 1933 годов" Верховная Рада Украины нарушила статью 58 Конституции Украины, которая устанавливает, что "Законы и иные нормативно-правовые акты не имеют обратного действия во времени". А также вышла за пределы полномочий, которые установлены статьями 85, 92 Конституции Украины, так как установление фактов, имеющих юридическое значение уголовного преступления относится к органам следствия и дознания и органам судебной власти. В этой части Верховная Рада Украины нарушила статьи 5, 6 Конституции Украины, что выразилось в нарушении конституионной нормы об осуществлении государственной власти по принципу ее разделения на законодательную, исполнительную и судебную, так как Верховная Рада Украины узурпировала исполнительную и судебну власть в части установления факта, который имеет юридическое значения: признания, что голод 1932 - 1933 годов является геноцидом, т.е. уголовным правонарушением. ВРУ провела следствие, дознание, возлагаемое на органы исполнительной власти и вынесла решение о признаниии голода - геноцидом, что является компетенцией суда, а не ограна законодательной власти, так как в соответствии п.22 части 1 статьи 92 Конституции Украины Верховная Рада Украины определяет "основы гражданско-правовой ответственности; деяния являющиея преступлениями,... и ответственность за них", то есть Верховная Рада определяет общие критерии, по которым деяния в установленном законом порядке могут быть признаны преступными.

Принимая Закон Украины "О голодоморе 1932 - 1933 годов", Верховная Рада Украины также нарушила статью 61 Конституции Украины, которая устанавливает, что "юридическая ответственность лица имеет индивидуальный характер", так как Верховная Рада Украины, осудила "преступные действия тоталитарного режима СССР, направленные на организацию Голодомора", и признала Голодомор геноцидом. Таким образом Верховная Рада Украины осудила режим, то есть групу лиц, которые были при власти в СССР и в Украине, а в соответствии со статьей 61 Конституции Украины юридическая ответственность является индивидуальной, то есть персональной. Что возлагает напраслину на лиц, которые были при власти в СССР и в Украине и не были причастны к геноциду. Что позволяет таким лицам как Бабаев, Печерская и др. безосновательно называть героев и выдающихся деятелей СССР и Украины преступниками, создавая тем самым угрозу национальной безопастности Украины в информационной сфере.

В связи с чем, на основании статьи 83 Закона Украины "О Конституционном суде Украины", которая предусматривает, что "У разі винекнення у процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом, провадження у справі зупиняється. За таких умов відкривається конституційне провадження у справі і справа розглядається Конституційним Судом України невідкладно", в порядке статьи 40 Закона Украины "О Конституционном Суде Украины", пункта 3 части 1 статьи 156 Кодекса Административного Судопроизводства Украины прошу производство по данному делу приостановить до момента вынесения Конституционным Судом Украины решения по вопросу соответствия Конституции Украины Закона Украины "О голодоморе 1932 - 1933 годов в Украине". Дело направить в Конституционный Суд Украины, обратиться в Верховный Суд Украины, который является субъектом права на конституционное представление, с просьбой безотлагательно инициировать конституционное производство по вопросу соответствия Конституции Украины Закона Украины "О голодоморе 1932 - 1933 годов в Украине".
ОБГРУНТУВАННЯ ВИМОГ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

із зазначенням неправильності та неповноти застосування норм права /п. 5 ч. 3 ст. 187 КАС/
Порушення судом вимог ч.2 ст. 159 КАС, що призвело до ухвалення рішення не відповідно до норм матеріального права при не дотриманні норм процесуального права (порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення в порядку п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС)
Вищевказані в апеляційній скарзі обставини є доказом того, що суд першої інстанції одночасно допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Література:

Буркацький Л.К. Складання процесуальних документів на захист прав та інтересів громадян: Комент., позовні заяви, заяви, скарги: Навч. посіб., 2-е вид., доп.- К.: Юрінком Інтер, 2003. – 288 с. (Буркацький Леонід Карпович – заслужений юрист України, понад 30 років свого життя присвятив адвокатський діяльності, Член Спілки адвокатів України, Старший викладач кафедри адвокатської майстерності Академії адвокатури України).
(Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2007. – 1736с.: іл.).

На підставі вищевикладеного, статей 16, 21, 23, 1167, статті 296, частини 3 статті 302 Цивільного Кодексу України, статті 442 Кримінального Кодексу України, статей 6, 19, 55, 56, 58, 61, 62, 85, 92 Конституції України, статті 23 Закону України “Про інформацію”, статті 40, 83 Закону Украинї "Про Конституційний Суд України", статей 156, 202 КАС, КАС, Цивільного Кодексу України, Конституції України, ЗУ “Про звернення громадян”, Закону України “Про інформацію”, Кримінального Кодексу України,
ПРОШУ СУД:

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2008, суддя Курило Л.В., - скасувати у повному обсязі. Постановити нове рішення, в якому:
Встановити, що 21.12.2006 Бабаєв В.М. розповсюдив недостовірну інформацію про те, що Ленін В.І., Дзержинський Ф.Е., Орджонікідзе Г.К., Кіров С.М., Калінін М.І., Куйбишев В.В., Менжинський В.Р., Тухачевський М.Н., Гамарник Я.Б., Якір І.Е., Косіор С.В., Постишев П.П., Чубар В.Я., Петровський Г.І., Уборевич І.П., Примаков В.М., Дибенко П.Ю., Ейдеман Р.П., Межлаук В.І., Шліхтер О.Г., Роза - Люксембург, Павлік Морозов причетні до голодомору 1932 – 1933 років в Україні. В зв*язку з чим визнати його дії незаконними.
Встановити, що відповідь від 23.03.2007 на запит Карачевцева Я.М. на ім*я Бабаєва В.М., є неповною. Встановити, що Бабаєв В.М. не надав інформацію про безпосередню причетність до підготовки і проведенню голодомору в Україні та Харківській області таких осіб як Ленін В.І., Дзержинський Ф.Е., Орджонікідзе Г.К., Кіров С.М., Калінін М.І., Куйбишев В.В., Менжинський В.Р., Тухачевський М.Н., Гамарник Я.Б., Якір І.Е., Косіор С.В., Постишев П.П., Чубар В.Я., Петровський Г.І., Уборевич І.П., Примаков В.М., Дибенко П.Ю., Ейдеман Р.П., Межлаук В.І., Шліхтер О.Г., Роза - Люксембург, Павлік Морозов. В зв*язку з чим визнати його дії незаконними.
Встановити, що відповідь від 17.05.2007 на скаргу Карачевцева Я.М. на ім*я Авакова А.Б., є неповною. Встановити, що Аваков А.Б.. не надав інформацію про безпосередню причетність до підготовки і проведенню голодомору в Україні та Харківській області таких осіб як Ленін В.І., Дзержинський Ф.Е., Орджонікідзе Г.К., Кіров С.М., Калінін М.І., Куйбишев В.В., Менжинський В.Р., Тухачевський М.Н., Гамарник Я.Б., Якір І.Е., Косіор С.В., Постишев П.П., Чубар В.Я., Петровський Г.І., Уборевич І.П., Примаков В.М., Дибенко П.Ю., Ейдеман Р.П., Межлаук В.І., Шліхтер О.Г., Роза - Люксембург, Павлік Морозов. В зв*язку з чим визнати його дії незаконними.
Встановити, що розпорядження Голови обласної державної адміністрації від 12 жовтня 2006 року № 523 «Про організаційний комітет з підготовки та проведення в області заходів щодо вшанування та вічнення пам*яті жертв голодоморів і політичних репресій» в частині створення організаційного комітету з підготовки та проведення в області заходів щодо вшанування та вічнення пам*яті жертв голодоморів є незаконним.
Визнати дії Першого заступника голови Харківської обласної державної адміністрації В.М. Бабаєва, які полягають у складанні та направленні листа від 20.12.2006 під вих. № 01-59/6574 на ім*я Харківського міського голови М.М. Добкіна про те, що Ленін В.І., Дзержинський Ф.Е., Орджонікідзе Г.К., Кіров С.М., Калінін М.І., Куйбишев В.В., Менжинський В.Р., Тухачевський М.Н., Гамарник Я.Б., Якір І.Е., Косіор С.В., Постишев П.П., Чубар В.Я., Петровський Г.І., Уборевич І.П., Примаков В.М., Дибенко П.Ю., Ейдеман Р.П., Межлаук В.І., Шліхтер О.Г., Роза - Люксембург, Павлік Морозов безпосередньо причетні до підготовки та проведення голодомора в Україні та Харківській області, - незаконними, неправомірними та протиправними.
Зобов*язати Першого заступника голови Харківської обласної державної адміністрації В.М. Бабаєва відкликати його лист від 20.12.2006 під вих. № 01-59/6574 на ім*я Харківського міського голови М.М. Добкіна
Розпорядження А.Авакова від 12.10.2006 № 523 в частині створення організаційного комітету з питань підготовки та проведення в області щодо вшанування та увічнення пам*яті жертв голодоморів і політичних репресій в частині вшанування та увічнення пам*яті жертв голодомору 1932 – 1933 років, а також розпорядження А.Авакова від 12.10.2006 № 523 в частині розробки планів заходів на 2006 - 2008 года в частині увічнення пам*яті жертв голодомору 1932 – 1933 років, - скасувати.
Стягнути з Харківської обласної державної адміністрації на користь Карачевцева Ярослава Миколайовича моральну шкоду у розмірі 66 240 грн.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2008, ухвалу від 26.11.2008, ухвалу від 26.11.2008 судді Курило Л.В. про відмову у задоволенні клопотання про звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України «Про голодомор 1932 – 1933 років в Україні», - скасувати.
Звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України «Про голодомор 1932 – 1933 років в Україні». У випадку відмови справу направити в суд першої інстанції для вирішення питання по суті.
Винести окрему ухвалу стосовно незаконних дій судді Курило Л.В., які полягають у порушенні вимог КАС, статті 6 Закону України “Про статус суддів” щодо повного, всебічного, об*єктивного розгляду справи.
Всі рішення приймати мотивовано та обгрунтовано з детальним дослідженням всих обставин, фактів та доказів, а також дослідженням їх взаємного зв*язку.
Судові засідання провести у присутності апелянта. Всі судові засідання фіксувати технічними засобами. Всі рішення по справі невідкладно після їх ухвалення направляти апелянту рекомендованим листом з описом, складеним судом.

Додатки:

5 копій апеляції сторонам.
Заява про звільнення від уплати держмита і судового збору.
Заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Я.М. Карачевцев

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 50

	Геноцид и другие преступления антинародного режима Е. А., Председателю Одесской областной общественной организации Всеукраинского Союза Рабочих Василькову А. В., помощникe-консультанту...		Доклад председателя Калининградской областной организации общероссийской... Повестка дня заседания Совета по делам инвалидов при Губернаторе Калининградской области
	Областной смотр конкурс на звание По охране труда новосибирской областной общественной организации профсоюза работников народного образования и науки РФ		Отчет о результатах самообследования Наро-Фомнского ро моо оо «воа» Общая характеристика Полное наименование организации согласно Уставу: Наро-Фоминске районное отделение Московской областной организации Общественной организации...
	Программа проведения Открытого Первенства зато северск Открытое Первенство зато северск на призы Мэра зато северск Г. А. Шамина среди детей (10 – 11 лет) является календарным мероприятием...		Доклад уполномоченного по правам человека в орловской области за 2017 год Орёл 2018 Статистика и анализ обращений. Формы влияния Уполномоченного на развитие правозащитной ситуации в регионе
	Доклад по правоприменительной практике Управления Роспотребнадзора... Правительственной комиссии по проведению административной реформы от 9 сентября 2016 г. №7, и приказом Роспогребнадзора от 12 декабря...		Уста в региональной общественной организации Настоящий Устав определяет правовой статус и порядок деятельности Республиканской общественной организации – Союз туриндустрии Республики...
	Доклад подготовлен Баженовой Светланой Куприяновной. Партнерские... Краткая информация об организации, подготовившей настоящий доклад: Автономная некоммерческая организация «Дальневосточный центр»,...		Заседание судейской коллегии состоится на месте старта 06. 03. 2017 в 11. 00 Председатель Правления Свердловской областной региональной общественной организации «Федерация триатлона Урала»
	Доклад уполномоченного по правам человека в орловской области за 2013 год Орловской области «Об Уполномоченном по правам человека в Орловской области» представляю Губернатору Орловской области, в областной...		«Профессиональный альянс проектировщиков» Стандарт организации Квалификационные стандарты Решением Совета Ассоциации «Профессиональный альянс проектировщиков» (Протокол №221 от 02 июня 2017г.)
	«Профессиональный альянс проектировщиков» Стандарт организации Квалификационные стандарты Решением Совета Ассоциацией «Профессиональный альянс проектировщиков» (Протокол №221 от 02 июня 2017г.)		Аналитический доклад Работа Оренбургской областной организации профессионального союза работников физической культуры, спорта и туризма РФ
	Инструкция по организации работы экспертной комиссии организаций источников комплектования Кемерово с целью оказания методической помощи при составлении Положения о постоянно действующей экспертной комиссии (ЭК) и организации...		«Профессиональный альянс проектировщиков» Стандарт организации Квалификационные стандарты Советом Ассоциации «Профессиональный альянс проектировщиков» (Протокол №226 от 28 июня 2017г.), с изменениями и дополнениями, внесенными...

Похожие: